Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів з порушенням інтелектуального розвитку

ВСТУП

Запровадження демократичних змін в Україні передбачає не лише принципове оновлення змісту освіти, розширення форм її здобуття, а й реалізацію компетентнісного підходу до навчання, орієнтацію на особистісні можливості та інтереси учнів, спрямованість на новий освітній результат – формування предметних та ключових компетентностей школярів, умінь практично застосовувати знання, а не механічно засвоювати їх суму.

У цьому полі актуальним є оновлення змісту оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів з порушеннями інтелектуального розвитку відповідно до Концепції Нової української школи[1].Реалізація компетентнісного підходу до змісту освіти дітей з різним рівнем порушень інтелектуального розвитку полягає у максимальному урахуванні можливостей їхнього психофізичного розвитку та особливостей опанування ними навчальним матеріалом. Освітній процес переорієнтовано в напрямі формування ключових та життєвої компетентностей учнів, тобто на перший план виходять методи і форми оцінювання, які зосереджуються насамперед на тому, що учні знають та вміють робити, як вони вміють використовувати набуті знання в практичній життєдіяльності.

Отже, враховано діапазон показників розвитку пізнавальної діяльності цих школярів, що відповідно обумовлює рівень засвоєння навчального матеріалу та особливості сформованості життєвої компетентності.

Навчальні досягнення оцінюються за сукупністю критеріїв. Оцінювання має відповідне змістовне наповнення для повноти якості. Саме тому особливої уваги заслуговує диференціювання та характеристика рівнів навчальних досягнень учнів зазначеної категорії, які представлено як інструментарій моніторингу, підтримки і заохочення позитивних змін у знаннях, уміннях, мотиваціях і реальній поведінці школярів з інтелектуальними порушеннями.

Вагомою позицією розроблених критеріїв як діагностичного інструментарію є виявлення позитивної динаміки розвитку школярів, їхніх пізнавальних здібностей та можливостей до опанування знаннями, життєвими компетенціями; оцінювання засвоєння диференційованого освітнього змісту відповідно до часових термінів його опанування дітьми.

Важливим компонентом освітнього процесу в початкових класах є оцінювальна діяльність, що здійснюється на засадах компетентнісного, діяльнісного, суб’єкт-суб’єктного підходів та передбачає партнерську взаємодію вчителя, учнів та їхніх батьків або інших законних представників (далі – батьки). Основними функціями оцінювання є мотиваційна, діагностична, коригувальна, розвивальна, навчальна, виховна, соціальна.

Важливою особливістю даних критеріїв є рекомендація впровадження формувального оцінювання навчальних досягнень учнів. За формувальним оцінюванням відстежується особистісний розвиток дитини та хід опановування нею навчального досвіду як основи компетентності.

Таке оцінювання дозволяє[2]:

• вибудовувати індивідуальну траєкторію розвитку учнів;

• оцінити або визначити досягнення дітей на кожному з етапів освітнього процесу;

• вчасно виявляти проблеми й запобігати їх поглибленню;

• мотивувати учнів до прагнення здобути максимально можливі результати;

• виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, переконання у своїх можливостях і здібностях.

У розроблених критеріях висвітлено зміст предметних компетенцій, зокрема, мовленнєвої, комунікативної, природничої, математичної, музичної, образотворчої, здоров’язбережувальної, предметно-практичної та соціально-побутової, необхідних для формування особистості дитини.

Ключовими тезами при розробленні критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів є:

- урахування нових тенденцій оцінювання школярів у закладах загальної середньої освіти відповідно до Концепції НУШ (відміна бальної системи оцінювання у 1-3 класах);

- урахування компетентнісного та особистісно-орієнтованого підходів у процесі вивчення досягнень учнів;

- використання критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку як основи моніторингу динаміки розвитку навчальної діяльності школярів;

- урахування наступності навчання (узгодження загальних позицій оцінювання в початковій та старшій школі (класах) для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку;[3]

- урахування критеріїв оцінювання для виявлення, вимірювання та оцінювання навчальних досягнень на основі опанування змісту навчальних програм за предметами.

Стосовно дітей з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня, об’єктом оцінювання є позитивна динаміка особистісного розвитку кожної дитини по відношенню до її попередніх індивідуальних досягнень та рівня сформованості адаптаційних умінь. Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за допомогою різних методів, вибір яких зумовлюється особливостями змісту навчального матеріалу, індивідуальними особливостями розвитку учнів зазначеної категорії. При цьому додатковим засобом для оцінювання можуть бути технічні засоби навчання, засоби допоміжної та альтернативної комунікації.

Одним із засобів визначення стану психофізичного розвитку дитини є діагностика актуального рівня психомоторного, інтелектуального, психоемоційного, фізичного та особистісного розвитку дитини та відповідного визначення напрямів корекційно-розвивальної роботи та супроводу шляхом компетентнісного та особистісно орієнтованого навчання з урахуванням пізнавальної діяльності дитини.

Використання навчально-методичного посібника в практиці роботи закладів загальної середньої освіти сприятиме корекційно-розвивальному спрямуванню освітнього процесу, зосередженню педагогічної уваги на розвитку особистості дітей з інтелектуальними порушеннями та формуванню у них відповідного рівня життєвої компетентності.

І. ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

УЧНІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

 В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН В ОСВІТІ

Оцінювання результатів навчання та особистих досягнень учнів 1-3 класів з порушеннями інтелектуального розвитку у початковій школі має формувальний характер, здійснюється вербально, на суб’єкт-суб’єктивних засадах, що передбачає активне залучення учнів до самоконтролю і самооцінювання.

Здійснення формувального оцінювання орієнтує вчителя на спостереження за навчальним поступом кожного учня. Воно розпочинається з перших днів навчання у школі і триває постійно.

Орієнтирами для здійснення формувального оцінювання є вимоги до результатів навчання та компетентностей учнів початкової школи, визначені Державним стандартом початкової освіти[4] та очікуваними результатами, зазначеними в типових освітніх програмах для навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. При цьому особливості дитини можуть впливати на темп та характер навчання, вибір доцільних методів та форм навчання, внаслідок чого вона може досягати вказаних результатів.

Вимоги до очікуваних результатів навчання та компетентностей учнів використовуються для:

• організації постійного спостереження за динамікою формування певних навчальних дій, що співвідносяться з очікуваними результатами, та особистим розвитком учня;
• обговорення навчального поступу з учнями та їхніми батьками або особами, які їх замінюють;
• формувального (поточного) та завершального (підсумкового) оцінювання.

Завершальне (підсумкове) оцінювання результатів навчання має місце лише в кінці навчального року і проводиться з метою визначення освітніх завдань для реалізації індивідуального підходу до дитини в процесі подальшого навчання. Форми і види перевірок для проведення завершального оцінювання учитель обирає самостійно з урахуванням особливостей учнів класу.

         Формувальному оцінюванню підлягає процес навчання учня, зорієнтований на досягнення визначеного очікуваного результату. Метою такого оцінювання є формування у дитини впевненості в собі, в своїх можливостях; відзначення будь-якого успіху; акцентування уваги на сильних сторонах, а не на помилках; діагностування досягнення на кожному з етапів навчання; адаптування освітнього процесу до здатностей дитини; виявлення проблем і вчасне запобігання їх нашаруванню; стимулювання бажання вчитися та прагнути максимально можливих результатів; запобігання побоюванням помилитися.

Формувальне оцінювання має мотивувати і надихати дитину на навчальну діяльність, вияв власних здобутків та сприяти формуванню навичок застосування знань і умінь при виконанні практико-орієнтованих завдань.

Невід’ємним складником оцінювальної діяльності є вироблення в учнів здатності оцінювати (під керівництвом педагога) власний прогрес. Для організації самоконтролю можна (на розсуд педагогів) використовувати різноманітні листки оцінювання, оформлені у цікавий для дітей спосіб. Здійснення зворотного зв’язку з учнями в процесі оцінювання кожної виконаної роботи має орієнтувати їх на успіх, підтримувати й надихати на саморозвиток і вдосконалення. Таким чином виявляється формувальний характер контролю та оцінювання особистісного розвитку учнів та хід набуття ними навчального досвіду і компетентностей.

Алгоритм діяльності вчителя під час організації формувального оцінювання[5].

1. Формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей.

Вчитель спільно з учнями розробляє й обговорює цілі уроків «заняття». Ціль має бути вимірною, щоб через оцінювання з’ясувати, на якому рівні вона досягнута.

2. Ознайомлення учнів із критеріями оцінювання.

Обговорення з учнями критеріїв оцінювання робить процес оцінювання прозорим і зрозумілим для всіх суб’єктів освітнього процесу, та сприяє позитивному ставленню до самого процесу. Критерії оцінювання для поточного оцінювання мають описувати те, що заявлено в навчальних цілях. Учнів слід ознайомити із ними до початку виконання завдання. Чим конкретніше сформульовані критерії оцінювання, тим зрозумілішою для учнів є діяльність щодо успішного виконання завдання.

3. Забезпечення активної участі учнів у процесі оцінювання.

Створення ефективного зворотного зв’язку, який має бути зрозумілим і чітким, доброзичливим та своєчасним. У процесі оцінювання важливо не протиставляти дітей одне одному. Стимулюючим має бути порівняння роботи (відповіді, дії тощо) з тим, як працювала дитина раніше. Доцільно акцентувати увагу лише на позитивній динаміці досягнень дитини. Складнощі у навчанні необхідно обговорювати з учнем індивідуально, аби не створювати ситуацію колективної зневаги до дитини.

Водночас, під керівництвом та допомогою вчителя, доцільно залучати дітей до взаємооцінювання (враховуючи пізнавальні можливості учнів), при цьому формувати уміння коректно висловлювати думку про результат роботи однокласника, давати поради щодо його покращення. Це активізує навчання, сприяє розвитку критичного мислення, формуванню адекватного ставлення до зауважень, рекомендацій, зміцнює товариськість та відчуття значимості кожного в колективі.

4. Забезпечення можливості й уміння учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія).

У процесі навчання учнів початкових класів важливе значення має становлення елементів рефлексії, спрямованих на спостереження своїх дій та дій однокласників, осмислення своїх суджень, дій, учинків з огляду на їх відповідність меті діяльності, оскільки початкові навички рефлексії як особистісного новоутворення у повному обсязі мають сформуватися тільки наприкінці молодшого шкільного віку.

Слід зазначити, що здатність до персональної рефлексії у дітей молодшого шкільного віку з інтелектуальними порушеннями є достатньо обмежена, але можливості її розвитку актуалізуються під час роботи в групі. Умовою розвитку рефлексії в цьому віці є включення дитини у взаємодію з наступним відтворенням фактичних актів дій та комунікацій в контексті особистісного та спільного значення. Таким чином закладаються основи для самоспостереження і спостереження, які виводяться на рефлексивний рівень у майбутньому. Спонукають до рефлексії запитання: «Що нового дізнався на уроці?», «Що привернуло твою увагу?», «Ти активно працював на уроці?», «Що тобі найбільше сподобалось?».

5. Коригування спільно з учнями підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання.

Формувальне оцінювання дає можливість вчителю, відстежуючи рух дитини до навчальних цілей, здійснити коригування освітнього процесу на ранніх етапах, а учневі – усвідомити відповідальність за своє навчання. Оцінка діяльності учнів має бути позитивною. У випадку невдач або непосильності певної роботи для конкретного учня доцільно запропонувати йому легше завдання, аби оцінити й підтримати зусилля.

Інші компоненти формувального оцінювання такі як: конкретний аналіз допущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним, та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат, не є предметом розгляду у першому, другому класах, але стають актуальними на подальших навчальних етапах у початковій школі.

Формувальне оцінювання можна забезпечити використанням портфоліо, основна суть якого полягає в тому, щоб показати все, на що здібні учні. Через твердження «Я знаю», «Я вмію» акцентуються навчальні досягнення учнів, розвивається здатність до самооцінювання, поступово збільшується відповідальність за власне навчання. Кожен учень має власний стиль і темп навчання. Тому важливо усвідомлювати, що оцінювання учня вчителем не повинно стати причиною зниження самооцінки молодшого школяра, що неминуче позначається на його навчальній мотивації й успішності.

Під час організації навчання взагалі і оцінювання в початкових класах зокрема, важливо створювати для учнів ситуацію успіху. Навіть невеличке досягнення надихає дітей. А вчитель, звичайно, завжди може знайти можливість запропонувати таку ситуацію, дати таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитися з кращого боку; дуже важливо похвалою відмітити навіть ледь помітне просування уперед: «Добре! Ти виконав завдання сьогодні набагато краще».

Діти дуже чутливі до оцінювання їх дорослими. Молодші школярі мають характерну особливість сприймати оцінку за виконання якогось завдання як оцінювання себе, а тому негативну оцінку вони розуміють як вияв негативного ставлення з боку вчителя.

Враховуючи цю вікову особливість, а також важливу роль початкової школи як «стартового майданчика» для того, щоб задати індивідуальну траєкторію особистості не тільки в навчальній діяльності, а й в особистісному розвитку, вчителю слід використовувати формувальне оцінювання, яке на етапі початкових класів має включати два обов’язкових компоненти:

1. доброзичливе ставлення до учня як до особистості;
2. позитивне ставлення до зусиль учнів, спрямованих на розв’язання задач (навіть якщо ці зусилля не дали позитивного результату).

Облік результатів завершального (підсумкового) оцінювання, що здійснюється з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учня-учениці, фіксується учителем у свідоцтві досягнень.

Свідоцтво досягнень має бути зрозумілим документом для батьків дитини або осіб, які їх замінюють, що дає розгорнуте уявлення про навчальний поступ дитини в школі під час навчального року.

Запропонований зразок свідоцтва досягнень учнів початкової школи складається з двох частин: перша частина – характеристика особистих досягнень учнів, заповнюється у жовтні, як проміжний, та у травні як підсумковий звіт, із метою фіксування навчального поступу, у якому оцінюється активність дитини, самостійна робота на уроці, співпраця з іншими учнями тощо.

Друга частина складається з оцінювання предметних компетентностей. Заповнюється тільки у травні.

Для оцінювання учнів пропонується рівнева система: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату з допомогою вчителя», «потребує значної уваги і постійної допомоги вчителя».

Учителі, які викладають навчальні предмети в початковій школі, дають характеристику предметних компетентностей учня за рівневою системою. У першому-третьому класах оцінювання має описовий характер як рівня навчання, старанності та соціальної поведінки, так і предметів та освітнього процесу в цілому, але не результату.

При заповненні свідоцтва досягнень пропонується відмічати визначення рівня у довільній формі (графічні знаки).

Учитель роздруковує два екземпляри свідоцтва. Батькам або особам, які їх замінюють, видають один екземпляр, другий залишається в закладі освіти і зберігається в особовій справі. За бажанням, батьки можуть залишити свій коментар у свідоцтві, для цього, зустрітись з учителем і написати свої побажання на екземплярі, що зберігається в школі.

Нагадуємо, що інформація про формувальне та підсумкове оцінювання результатів навчання учня є конфіденційною. Вона обговорюється лише під час індивідуальних зустрічей учителя з учнем/ученицею та його /її батьками, які беруть участь у розробленні індивідуальної траєкторії розвитку учня.

Проект зразка свідоцтва досягнень за вибором закладу загальної середньої освіти роздруковується у чорно-білому або кольоровому вигляді, у форматі А4 або у форматі А5. Вчитель, за бажанням, може додавати особисті або навчальні характеристики на свій розсуд.

                                                                          ______________________

                                                                            ______________________

                                                                                   назва закладу освіти

СВІДОЦТВО ДОСЯГНЕНЬ

Ім’я та прізвище учня/учениці

________ навчальний рік            звіт  (проміжний) підсумковий

                                                                                               ______ клас

Керівник закладу освіти _________________        _____________________

                                                        (прізвище та ініціали)                        

Оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня у 4 класі може здійснюватись бально (за рішенням педради закладу загальної середньої освіти) з основних предметів інваріантної складової.

Навчальні досягнення учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня оцінюються вербально. При вербальному оцінюванні використовуються як усні, так і письмові оцінні судження, які характеризують процес навчання і відображають кількісний і якісний його результати: ступінь засвоєння елементарних знань і вмінь з навчальних предметів та характеристику особистісного розвитку учнів. Характеристика особистісного розвитку учня відображає рівень самостійності, комунікативності, уміння працювати в групі, ставлення до навчальної праці, рівень прикладених зусиль, сформованість навчально-пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтирів та загальнонавчальних умінь, тощо та здійснюється вербально під час поточного контролю.

Об’єктами контролю у процесі навчання є складові предметних та життєвої компетентностей: знання про предмети і явища навколишнього світу, взаємозв’язки і відношення між ними; вміння та навички застосовувати засвоєні знання; досвід діяльності; ціннісні ставлення.

Основними функціями контролю навчальних досягнень учнів є: мотиваційна, діагностико-коригуюча, контролююча, навчальна, розвитково-виховна, соціальна:

1. Мотиваційна, що визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність, формує позитивні мотиви навчання;
2. Діагностико-коригуюча, що передбачає з’ясування сильних сторін навчально-пізнавальної діяльності, а також причин труднощів, які виникають в учнів під час навчання, виявлення прогалин в знаннях і вміннях та внесення коректив, спрямованих на усунення цих прогалин;
3. Контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
4. Навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню, систематизації, застосуванню знань, навичок і вмінь;
5. Розвитково-виховна, що полягає у формуванні вміння зосереджено й цілеспрямовано працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку відповідальності, працелюбності, активності, самостійності, акуратності та інших якостей особистості;
6. Соціальна функція, що передбачає обʼєктивне оцінювання досягнень учнів, а не їх недоліків. Рівнева градація враховує індивідуальні психофізичні особливості, можливості кожного учня, водночас зміцнюючи його статус в освітньому середовищі, соціумі.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку за основними рівнями в руслі реформування загальної середньої освіти передбачає:

• оцінювання у межах навчального матеріалу, визначеного навчальними програмами для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку;
• оцінювання стану засвоєння учнями програмового матеріалу відповідно до пізнавальних можливостей, зумовлених особливостями їх психічного та фізичного розвитку;
• оцінювання відповідних розвитку учнів якісних характеристик навчальних досягнень, необхідних для формування їхньої життєвої компетентності;
• оцінювання на позитивному принципі, тобто врахування рівня досягнень учня, а не його невдач.

Об’єктами оцінювання учнів у процесі вивчення основних навчальних предметів є передусім структурні компоненти його навчальної діяльності, а саме:  змістовий, операційно-організаційний, емоційно-мотиваційний.

1. Зміст навчання (змістовий компонент) – знання про об’єкт вивчення (уявлення, поняття, явище тощо, в т. ч. про правила, засоби перетворення об’єкта, про вимоги до результату; про складові та послідовність виконання завдання як одиниці навчальної діяльності і т. д.). Змістовий компонент конкретизується відповідно до змісту навчання кожного навчального предмета.

При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань:

• повнота (від фрагментарного відтворення навчального матеріалу до відтворення матеріалу у повному обсязі);
• правильність (від не завжди точного до правильного відтворення навчального матеріалу);
• усвідомленість (від розуміння в основному, переказу до вміння пояснити, виокремити головне та другорядне);
• застосування знань: адекватність; самостійність в умовах різної міри новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові); надання допомоги.

2. Практичні навички та вміння (операційно-організаційний компонент) – дії, способи дій (вміння, навички), діяльність:

1. предметні (відповідно до змісту основних навчальних предметів у спеціальних закладах освіти для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку);
2. розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними джерелами інформації).

При оцінці підлягають аналізу такі характеристики:

виконання дій:

а) правильність;

виконання завдань:

а) розуміння завдання;

б) новизна умов завдання (за зразком, аналогічне, відносно нове);

в) самостійність виконання (контроль, допомога: практична – спільне виконання дії з вчителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна – стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);

г) усвідомленість способу виконання завдання (від переказу до пояснення); 

д) якість виконаної роботи;

є) цілеспрямованість,  поетапність виконання та ін.

3. Ставлення до навчання (емоційно-мотиваційний компонент). При оцінці підлягають аналізу такі його характеристики:

а) характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне),

б) дієвість (від споглядального (пасивного) до дієвого),

в) сталість (від епізодичного до сталого).

В основному ці характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів навчання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку покладено в основу визначення рівнів навчальних досягнень (І - початковий, ІІ – середній, ІІІ – достатній ) та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, відповідних їм диференційних балів з кожного навчального предмета.

Для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня розроблено диференційовані рівні навчальних досягнень (І – початковий, II – середній, III – достатній), які характеризують особливості життєвої компетентності та обумовлюють їхню соціалізацію.

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів

з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Учень (учениця) з допомогою вчителя фрагментарно, неточно відтворює окремі елементи, ознаки об’єкта вивчення; з допомогою вчителя виконує окремі дії, елементарні завдання. Ставлення до навчання байдуже. Потребує контролю, допомоги та стимулювання з боку вчителя.

ІІ рівень – середній.

Учень (учениця) в основному здатний відтворити більшу частину навчального матеріалу, але допускає окремі неточності. Матеріал розуміє, може виокремити головне і другорядне, частково чи за допомогою вчителя пояснити. Виконує дії та завдання в аналогічних умовах (під керівництвом вчителя). Достатньо стале зацікавлене ставлення до навчання. В окремих випадках потребує контролю та допомоги з боку вчителя.

ІІІ рівень – достатній.

Учень відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, може виокремити головне і другорядне, пояснити. Застосовує знання, вміння й навички в аналогічних та відносно нових умовах. Здатний самостійно і правильно виконувати дії, аналогічні та відносно нові завдання. Здатний пояснити використаний спосіб виконання завдання та застосувати для розв’язання іншого. Стале, виразно-позитивне ставлення до навчання.

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня

Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку є поточне, тематичне та підсумкове.

Враховуючи особливості навчальної діяльності учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, тематична оцінка здійснюється за результатами поточного оцінювання. При цьому поточне оцінювання виконує діагностико-коригуючу, стимулюючу функції. Кожному рівню навчальних досягнень відповідає своя шкала диференційованих балів (див. таблиці).

Особливості оцінювання учнів з порушеннями інтелектуального розвитку за допомогою портфоліо представлено у навчально-методичних посібниках співробітників Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України. В посібниках охарактеризовано якісні показники індивідуального оцінювання, представлено технологію портфоліо[6].

Навчальні досягнення учнів 4 класів підлягають формувальному і підсумковому (тематичному та завершальному) оцінюванню. Оцінювання результатів навчання учнів у четвертих класах може здійснюватись бально, як пропедевтичний етап оцінювання у основній ланці школи. Для дітей з помірним ступенем порушення інтелектуального розвитку навчальні та особистісні досягнення рекомендовано фіксувати у свідоцтві досягнень.

Формувальне оцінювання, метою якого є відстеження особистісного розвитку учнів, процесу опанування ними навчального досвіду як основи компетентності, забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку особистості, є невід’ємним складником освітнього процесу та здійснюється постійно.

Формувальне оцінювання передбачає організацію учителем діяльності учнів щодо усвідомлення ними цілей та очікуваних результатів навчання, способів їх досягнення та визначення подальших навчальних дій щодо покращення досягнень за результатами зворотного зв’язку.

Враховуючи особливості навчальної діяльності учнів спеціальної школи, тематична оцінка здійснюється за результатами поточного оцінювання. При цьому поточне оцінювання виконує діагностико-коригуючу, стимулюючу функції. Кожному рівню навчальних досягнень відповідає своя шкала диференційованих балів (див. розділ 2 та таблиці).

Застосування оцінювання сприятиме підтриманню бажання вчитися та прагнути максимально можливих результатів; оптимальному темпу здобуття освіти учнів; формуванню в учнів упевненості у собі, усвідомлення своїх сильних сторін; формуванню самоконтролю та саморегуляції навчальної діяльності як невід’ємних етапів на шляху досягнення успіху; забезпеченню постійного зворотного зв’язку щодо сприйняття та розуміння учнями навчального матеріалу; здійснення діагностування особистісного розвитку та навчальних досягнень учнів на кожному з етапів навчання.

.

2. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

З ОСНОВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ

2.1. УКРАЇНСЬКА МОВА

(Навчання грамоти, українська мова, літературне читання)

( 1-4 класи)

В основу розробки критеріїв і норм оцінювання навчальних досягнень молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку з української мови покладено компетентнісний підхід до побудови шкільного мовного курсу, який передбачає розвиток в учнів умінь ефективно користуватися мовою з метою розв’язання комунікативних завдань. Для цього важливо забезпечити таке співвідношення мовної теорії і мовної практики, за якого пріоритетним є розвиток умінь мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма.

З огляду на зазначене об’єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з мови навчання є чотири види мовленнєвої діяльності:

– аудіювання;

– говоріння;

– читання;

– письмо.

Оцінюванню підлягають знання, пізнавальні і практичні навички та уміння, якими учні оволоділи з читання і письма (відповідно до програмних вимог на кожний рік навчання), ставлення до навчально-практичної діяльності.

1. Аудіювання (слухання і розуміння прослуханого) Оцінюється здатність розуміти незнайоме за змістом висловлювання після одного прослуховування (кількість повторень може бути змінена, в залежності від індивідуальних особливостей дитини). Оцінюванню підлягають: розуміння теми, основної думки, причинно-наслідкових зв’язків.

Перевірка елементарних аудіативних умінь здійснюється фронтально в 2-4 класах у кінці кожного семестру.

Для цього використовується незнайомий текст художнього стилю (прості короткі казки, оповідання).

2. Говоріння (діалогічне та монологічне висловлювання(усний переказ).

Перевірка сформованості усного (діалогічного і монологічного) мовлення здійснюється індивідуально в 2-4 класах наприкінці кожного семестру.

Під час перевірки сформованості діалогічного мовлення увага звертається на: уміння відповідати на запитання за змістом прослуханого, прочитаного, побаченого (за умови підтримки та стимулювання з боку вчителя); вміти відповісти на запитання співбесідника або запитати його; висловлювати емоційне ставлення до описуваних подій (за умови допомоги вчителя), підтримувати та ініціювати діалоги з учителем, однокласниками; брати участь в інсценуванні діалогів (1-3 репліки), які стосуються знайомих навчальних та побутових ситуацій, діалогів з казок, оповідань тощо.

Під час перевірки сформованості монологічного мовлення увага звертається на: уміння розповідати про виконане завдання, побачене, почуте (за умови опори на  попередній діалог з вчителем, з його допомогою та під його контролем; знати і застосовувати на практиці певні форми мовленнєвого етикету).

3.Читання. Перевірка навички читання тексту (з 2 класу) та розуміння прочитаного. Під час перевірки звертається увага на смислову і технічну сторони читання. Технічна сторона читання полягає у перевірці способу читання: побуквений, відривний складовий, плавний складовий, читання цілими словами, групами слів. Показники: а) правильність – відсутність замін, пропусків, додавань (повторів, «вигадувань»), перестановок; б) виразність – інтонація, паузи, наголоси.

Смислова передбачає розуміння значень слів, змісту речень, основного смислу прочитаного (теми, основної думки), розуміння фактичного змісту прочитаного (дійові особи, події, факти, зв’язки). Смислова сторона читання при визначенні рівня виступає головною , а технічна сторона другорядною.

4. Письмо. Оцінюванню підлягають: правильність – вміння писати елементарні графічні елементи (лінії, палички, рисочки тощо); види поєднання букв, орфографічні навички;  дотримання правил правопису; спосіб списування (з 2 класу): побуквений з проговорюванням, побуквений, поскладовий, цілими словами після другого, першого їх прочитання; письмо під диктування; ставлення до виконуваної роботи; уміння використовувати допомогу; дотримання гігієнічних навичок письма.

Оцінюванню підлягають знання, пізнавальні і практичні навички та уміння, якими учні оволоділи з читання і письма, ставлення до навчально–практичної діяльності, що були покладені в основу визначення рівнів навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня (І - початковий, ІІ - середній, ІІІ – достатній) та критеріїв їх оцінювання, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня - рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Аудіювання. Учень (учениця) елементарно орієнтується у змісті предмету мовлення, не розуміє причинно-наслідкових зв’язків. Сприймає допомогу вчителя у вигляді навідних запитань та ілюстрацій. Потребує постійної підтримки та стимулювання діяльності.

Говоріння: Учень (учениця) підтримує діалог у разі спонукання до розмови, коли мова йдеться про фактичний зміст (події). Робить довгі паузи, формулює окремі неточні репліки діалогу, окремі репліки співрозмовника залишає без відповіді, перебиває його. Будує прості непоширені речення. Демонструє обмежений лексичний запас, не вживає слова ввічливості, припускається мовних помилок.

Читання: Учень (учениця) зливає букви у склади під час читання, багатоскладові та зі збігом приголосних слова читає побуквеним способом. Спостерігаються заміни, повтори, перестановки букв, складів, допускає порушення звуковимови. Розділових знаків не дотримується. Меж речення не виділяє. Не розуміє значення окремих слів. Над змістом тексту працює з допомогою вчителя. До читання ставиться пасивно; потребує постійної допомоги і контролю за діяльністю з боку вчителя.

 Письмо: Учень (учениця) майже засвоїв написання букв. Допускає помилки у нижньому поєднанні букв, виходить за лінії. Не дотримується розмірів букв, окремих елементів. Може допускати дзеркальне написання букв. Списує побуквено. Не акцентує увагу на розділових знаках. Робить значну кількість помарок  (виправлення по написаному, наведення). Знання про мовні одиниці фрагментарні, нестійкі. Завдання виконує поетапно, за детальною інструкцією, з опорою на наочно-ілюстративний матеріал. Потребує стимулу та посиленого контролю.

ІІ рівень – середній.

Аудіювання: Учень (учениця) намагається визначити тему висловлювання, фрагментарно сприймає сюжетну лінію, встановлює окремі елементарні причинно-наслідкові зв’язки, не диференціює в змісті головне і  другорядне. У висловлюваннях спостерігаються порушення послідовності викладу, повтори вже висловленого. Сприймає допомогу у вигляді навідних запитань, ілюстрацій. Потребує стимулу і контролю з боку вчителя.

Говоріння: Учень (учениця) будує збіднений за змістом текст із 2-х і більше речень. У висловлюваннях наявні недоліки: порушена структура мовлення (відсутні зачин або кінцівка), збіднена лексика, є мовні помилки. Діалог на задану тему часто до кінця не підтримує. Не висловлює свого ставлення до предмета обговорення.  Сприймає допомогу щодо виправлення мовних помилок, інструкції щодо використання норм мовного етикету.

Читання:. Учень (учениця) читає повільно, протяжно по складах. Допускає помилки у вигляді перестановки букв, складів, постановки наголосів. Інтонації речень не дотримується. Конкретизує факти, узагальнює події з допомогою вчителя. Лексику твору не використовує. З допомогою вчителя орієнтується у структурі твору. Починає проявляти інтерес до читання. Сприймає допомогу вчителя у вигляді навідних запитань.

Письмо: Учень (учениця)  намагається дотримуватися графічної сітки, пропорцій у написанні букв. Допускає порушення у поєднанні букв. Списує по складах, слова зі збігом приголосних – по буквах. Допускає помилки на вивчені правила правопису. Правил переносу слів не дотримується.  Під диктування пише склади, прості  слова без збігу приголосних, подвоєнь та пом’якшень. Гігієнічних норм письма не дотримується. Намагається самостійно виділяти мовні одиниці, проте знання про них безсистемні, неточні, неповні. Використовує знання з допомогою вчителя. Проявляє зацікавленість до виконання завдань.

ІІІ рівень – достатній. 

Аудіювання: Учень (учениця) з допомогою розкриває тему, основну думку висловлювання. Розуміє і дотримується елементарних причинно-наслідкових зв’язків. У власних висловлюваннях використовує складні та поширені речення. Створює оціночні судження , висловлює свою думку з приводу предмета розмови, однак не дуже впевнено, потребує стимулу і допомоги вчителя.

Говоріння: Учень (учениця) ініціює і підтримує діалог відповідно до ситуації спілкування, демонструє належну культуру спілкування, висловлює своє ставлення, але невпевнено і з приводу попередньо засвоєних, але не всіх аспектів спілкування. Репліки носять побутовий характер. У висловлюваннях використовує складні речення, припускається помилок у мовному оформленні.

Читання:. Учень (учениця) читає повільно цілими словами. Дотримується правильності наголосів у словах. Намагається пояснити причинно-наслідкові зв’язки між подіями у творі. Може скласти деякі оцінні судження. Використовує ілюстрації до творів. На запитання до змісту знаходить текстові підтвердження. Користується лексикою твору. Виявляє інтерес до читання, активність під час роботи над змістом. Намагається виконувати усі завдання та рекомендації вчителя. Потребує стимулу з боку вчителя.

Письмо. Учень (учениця) Списує по складах, дво-, трискладові слова – з проговорюванням. Окремі слова списує цілісно. При списуванні речень дотримується знаків пунктуації. Потребує допомоги в переносі слів. Письмо намагається контролювати. Під диктування пише словами. Самостійно виділяє значну частину мовних одиниць, намагається оперувати граматичними поняттями. Завдання виконує при незначній допомозі. До роботи ставиться позитивно, потребує заохочення.

Таблиця 1

Таблиця 2

2.2. МАТЕМАТИКА

(1-4 класи)

Предмет математика має мету – формування доступних кількісних, просторових, часових уявлень та понять, знань про величини, основи наочної геометрії; корекція та розвиток психічних процесів, пізнавальної діяльності, особистості учня; формування практичних умінь та навичок, що створюють умови інтеграції  дітей з інтелектуальними порушеннями у суспільство.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на основі врахування рівня сформованості математичних компетентностей:

- здатність розуміти роль математики у пізнанні дійсності;

- здатність користуватися математичною термінологією;

- здатність усвідомлено користуватися обчислювальними прийомами і  виконувати арифметичні дії додавання, віднімання, множення, ділення;

- здатність застосовувати обчислювальні навички та досвід вимірювання величин у практичних ситуаціях;

- здатність розв’язувати прості і складені арифметичні задачі;

- здатність орієнтуватися у просторі та на площині.

Об’єктами оцінювання в учнів з інтелектуальними порушеннями є структурні компоненти їх навчальної діяльності, а саме:

1. Змістовий компонент:

- знання про об’єкти вивчення (уявлення, поняття, правила про вимоги до результату);

- про складові та послідовність виконання завдання.

Змістовий компонент характеризується відповідно до змісту навчання математики:

- нумерація чисел (усна й письмова);

- арифметичні дії (додавання, віднімання, множення, ділення);

- рівняння, нерівності;

- геометричні фігури (кут, відрізок, промінь, круг, коло, трикутник, чотирикутник, квадрат, п’ятикутник); тіла (куб, куля);

- величини (одиниці довжини – мм, см, дм, м, км; одиниці маси – г, кг, ц; одиниці об’єму – л; одиниці часу – год., хв., сек.; одиниці вартості – коп., грн.) та співвідношення між одиницями вимірювання (1см = 10 мм, 1 дм = 10 см і тощо), залежності між величинами.

Знання оцінюються за а) повнотою, б) правильністю, в) логічністю, г) усвідомленістю (розуміння, виділення головного; вербалізація: відтворення (переказ), пояснення).

При оцінці аналізу підлягають такі характеристики знань:

- повнота (від фрагментарного відтворення навчального матеріалу до відтворення матеріалу у повному обсязі);

- правильність не завжди точно та правильно відтворюється навчальний матеріал);

- усвідомленість (від розуміння в основному, переказу до вміння пояснити, виокремити головне та другорядне);

- застосування знань: адекватність, самостійність (за зразком, аналогічні, відносно нові).

2. Операційно-організаційний компонент - дії, способи дій (вміння, навички), діяльність:

- предметні (відповідно до змісту навчального предмету «Математики»);

- розумові (порівнювати, узагальнювати, класифікувати, абстрагувати) та загально навчальні (аналізувати, планувати, контролювати дії та результат виконання завдання, діяльності в цілому, вміння користуватися підручником та іншими джерелами інформації.

Уміння оцінюються за показниками:

- вміння виконувати дії, завдання в різних умовах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові);

- самостійність виконання завдання, надана допомога (практична – спільне виконання дії з вчителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна – стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);

- усвідомленість способу виконання завдання (розуміння, вербалізація: відтворення (переказ), пояснення);

- виправлення помилок (за допомогою вчителя, самостійно);

- правильність виконаної роботи;

- цілеспрямованість, поетапність виконання завдання (аналіз, планування, організація, практичне виконання, контроль), повнота виконання завдання.

При оцінці підлягають аналізу такі характеристики дій:

- правильність;

- швидкість (норми часу визначає вчитель).

Слід враховувати такі особливості врахування математичних завдань, зокрема:

- розуміння завдання;

- новизна умов завдання (за зразком, аналогічне, відносно нове);

- самостійність виконання (контроль, допомога: практична - спільне  виконання дії з вчителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна – стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);

- усвідомленість способу виконання завдання (від переказу до пояснення);

- якість виконання роботи;

- цілеспрямованість, поетапність виконання.

3. Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання. При оцінці підлягають аналізу такі його характеристики:

- характер і сила (байдуже, недостатньо виразне, позитивне, зацікавлене, виразно-позитивне);

- дієвість (від споглядального ( пасивного до дійового);

- сталість (від епізодичного до сталого).

Зазначені характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів навчання дитини з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня в основу визначення рівнів навчальних досягнень (І – початковий, ІІ – середній, ІII – достатній) та критеріїв оцінювання навчальних досягнень відповідних їм оцінок (у балах) в учнів початкових класів з навчального предмету «Математика» (див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Учень (учениця) фрагментарно, неточно відтворює окремі математичні елементи, ознаки об’єкта вивчення. З допомогою вчителя виконує окремі дії, елементарні завдання. Ставлення до навчання байдуже чи слабко виразне-позитивне. Потребує контролю, допомоги та стимулювання з боку вчителя.

ІІ рівень – середній.

Учень (учениця) відтворює половину або більшу частину навчального матеріалу. Матеріал усвідомлює, може виокремити головне та другорядне, частково чи з допомогою вчителя пояснити. Здатний за зразком застосовувати набуті знання, окремі дії, прості завдання, відтворити спосіб виконання завдання.

Ставлення до навчання позитивне, але недостатньо виразне, дійове та стале. Потребує контролю, допомоги та стимулювання діяльності щодо виконання математичного завдання.

ІІІ рівень – достатній.

Учень (учениця) повно відтворює математичний матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, усвідомлює, може виокремити головне та другорядне, пояснити. Вміє самостійно розв’язувати приклади і задачі, складає приклади і задачі за зразком або з допомогою вчителя.

Зацікавлене, виразно позитивне ставлення до навчання. Достатньо володіє математичною мовою.

Таблиця 1

Таблиця 2

Оцінювання навчальних досягнень учнів зазначеної категорії передбачає:

- оцінювання у межах матеріалу, визначеного навчальною програмою з математики;

- оцінювання у межах можливостей засвоєння учнями програмового матеріалу, зумовлених особливостями їх психофізичного розвитку;

- оцінювання якісних характеристик навчальних досягнень учнів відповідно їхньому розвитку;

- оцінювання на позитивному принципі, тобто врахування рівня досягнень учня, а не його невдач.

У навчанні застосовуються такі види оцінювання: поточне, тематичне, підсумкове. Поточне оцінювання здійснюється на всіх етапах вивчення учнем змісту поурочної теми. Тематичне оцінювання передбачає виявлення навчальних досягнень учнів після вивчення однієї або кількох програмових тем.

Підсумкове оцінювання здійснюється в кінці семестру і навчального року.

2.3. Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ

(1-4 класи)

Метою інтегрованого курсу «Я досліджую світ» є ознайомлення молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку з навколишнім світом у процесі засвоєння різних видів соціального досвіду, що охоплює систему інтегрованих знань про природу і суспільство, ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності та соціальної практики, способи дослідницької поведінки, які характеризують здатність учнів розв'язувати практичні задачі.

Вирішення завдань курсу забезпечується відповідними змістовими лініями побудови навчального матеріалу, як освітнього, так і корекційно-розвивального характеру. Так, освітня мета реалізується за допомогою наступних змістових ліній:

• Людина (пізнання себе, своїх можливостей; здорова і безпечна поведінка);
• Людина в суспільстві (стандарти поведінки в сім'ї, в суспільстві; моральні норми; навички співжиття і співпраці; громадянські права та обов'язки як члена суспільства. Пізнання свого краю, історії, символів держави. Внесок українців у світові досягнення);
• Людина і природа (цілісність природи, взаємозв'язок об'єктів і явищ, відповідальна діяльність людини у природі, залежність між діяльністю людини і станом довкілля).

Тому при оцінюванні навчальних досягнень учнів необхідно враховувати володіння ними соціальною, громадянською, здоров’язбережувальною компетенціями, що виражаються у дієвості знань, умінь і навичок, мотивацій щодо засвоєння різних видів соціального досвіду.

При оцінюванні навчальних досягнень з предмета «Я досліджую світ» враховуються:

1. Знання /компетентність (емпіричні факти, уявлення, елементарні поняття) про себе, українське суспільство, довкілля, в якому живе дитина, здоров’я та способи здоров’язбережувальної поведінки, способи пізнання й орієнтації в навколишньому середовищі; певні моральні, природничі уявлення й уявлення про своє здоров’я.

Оцінці підлягають:

а) правильність;

б) повнота: фрагментарні, неповні, повні;

в) дієвість

2. Навички та вміння/компетенції:

- спостерігати за подіями (вчинками інших людей) у соціальному оточені, за сезонними змінами у природі.

- працювати з підручником (текстом, ілюстрацією, планом, схемою), занотовувати результати спостережень у робочому зошиті.

- дотримуватися правил поведінки у соціальному середовищі та власної безпеки в окремих ситуаціях.

Оцінці підлягають:

а) рівень сформованості практичних умінь та навичок: виконує за зразком, поясненням, за аналогією, в нових ситуаціях;

б) ступінь самостійності навчально-практичної діяльності учня: спільно з вчителем, під керівництвом, з частковою допомогою вчителя, самостійно.

3. Ставлення до навчально–практичної діяльності; до людей, до самого себе, до здоров’язбережувальної поведінки показниками якого є:

- характер: байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне;

- дієвість: від споглядального (пасивного) до дійового.

- сталість: від епізодичного до сталого.

Характеристики знань, навичок та вмінь, емоційно-мотиваційного ставлення до навчально-практичної діяльності дитини покладаються в основу визначення рівнів навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня (І - початковий, ІІ - середній, ІІІ – достатній) та критеріїв їх оцінювання, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Учень під безпосереднім керівництвом учителя фрагментарно сприймає та відтворює об'єкти природного і суспільного оточення. Допомогу не може сприйняти одразу, потребує детального кількаразового пояснення та стимулювання діяльності. За словесною інструкцією та за зразком і допомогою вчителя виконує окремі дії здоров’язбережувального змісту. Має байдуже або слабко виразне позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності.

ІІ рівень – середній.

Учень за допомогою вчителя здатний повторити незначну частину навчального матеріалу (у межах 2 простих речень). Матеріал, в основному, розуміє, виділити та узагальнити головне, встановити причинно-наслідкові зв’язки частково може за запитаннями вчителя. За допомогою вчителя здатний частково відтворювати тематичний матеріал, частково відтворює окремі дії здоров’язбережувальних навичок. Під керівництвом вчителя проводить спостереження, практичні роботи, завдання у зошиті. Потребує допомоги, контролю та стимулювання діяльності за ситуацією.

Виявляє позитивне, достатньо стале ставлення до навчальної діяльності; потребує постійної активізації, контролю, у тому числі для дотримання правил поведінки (серед природи, в громадських місцях; правила збереження свого здоров'я; ввічливе і доброзичливе ставлення до людей, врахування інтересів оточуючих дитину людей: рідних, дорослих, ровесників; відповідальне ставлення до пам'яток культури, громадського майна,  своїх та чужих речей тощо).

ІІІ рівень - достатній.

Учень (учениця) в основному правильно відтворює навчальний матеріал, відповідає на запитання у межах програмового змісту. Розуміє найпростіші закономірності природних і суспільних явищ; сприймає завдання, що вміщені у зошиті, підручнику. Пояснює сутність правил охорони і збереження природи, практичне значення моральних правил, висловлює своє ставлення до події, вчинку.

Має достатній рівень засвоєних навичок. Відносно нові завдання, практичні роботи виконує за допомогою вчителя. Дотримується правил здорового способу життя, сприймає інформацію щодо здоров’я і безпеки. Потребує підтримки, схвалення та допомоги в окремих випадках.

 Виявляє стале, виразно позитивне ставлення до навчання, навколишнього світу, морально-ціннісне ставлення до природи, до людей, до самого себе.

Таблиця 1

Таблиця 2

2.4.ПРИРОДОЗНАВСТВО

(1-4 класи)

При оцінюванні навчальних досягнень та життєвої компетентності з природознавства враховуються:

1. Знання (емпіричні факти, уявлення, елементарні поняття) про певні об'єкти природи; взаємозв'язки у природі; охорону і збереження природи; методи пізнання природи.

Знання оцінюються за:

а) правильністю;

б) повнотою: фрагментарні, неповні, повні;

в) усвідомленістю: розуміння, виокремлення головного і другорядного; переказ, пояснення;

2. Практичні навички та вміння:

- здійснювати спостереження за змінами у природному середовищі; проводити елементарний дослід;

- працювати з підручником (текстом, ілюстрацією, планом, схемою, картою), занотовувати результати спостережень, занотовувати результати спостережень, дослідів у робочому зошиті, дотримуватися правил поведінки у природному середовищі.

Практичні навички та вміння оцінюються:

а) за рівнем сформованості практичних умінь та навичок учня: виконує за зразком, поясненням, за аналогією, в нових ситуаціях;

б) за ступенем самостійності навчально-практичної діяльності учня: спільно з учителем, під керівництвом, з частковою допомогою вчителя, самостійно.

3. Ставлення до навчально–практичної діяльності з природознавства: ставлення до природи, до людей, до самого себе, показниками якого є:

- характер: байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне;

- дієвість: від споглядального (пасивного) до дійового.

- сталість: від епізодичного до сталого.

Характеристики знань, навичок та вмінь, емоційно-мотиваційного ставлення до навчально-практичної діяльності дитини з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня покладаються в основу визначення рівнів навчальних досягнень (І - початковий, ІІ - середній, ІІІ – достатній ) та критеріїв їх оцінювання, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Таблиця 2

Критерії оцінювання навчальних досягнень за рівнями і балами конкретизуються відповідно до навчальної програми для кожного етапу навчання.

Перевірка знань учнів здійснюється різними способами. Найпоширенішими на уроках є усне опитування, виконання письмових і практичних завдань.

За допомогою усного опитування перевіряється засвоєння програмного матеріалу попередніх і поточних уроків. Учитель ураховує правильність відповіді, повноту знань, усвідомлення матеріалу, вміння застосовувати знання, послідовність викладу. Від учнів вимагають, щоб вони ілюстрували відповіді прикладами з підручника, із власного життя, спостережень, висновками з проведених дослідів, користувалися наочними посібниками тощо.

Письмову перевірку здійснюють для виявлення рівня засвоєння знань, вміння відтворювати їх у певній послідовності, фіксувати результати спостережень. Певною мірою виявляється сформованість умінь і навичок, ставлення до навчальної діяльності, вчителя, самого себе. Відповідні завдання учні виконують в зошиті. Вимоги щодо оформлення записів аналогічні до оформлення зошитів з інших предметів. Зошит систематично перевіряють.

Практичні завдання дають змогу перевіряти вміння дітей використовувати набуті знання на практиці, застосовувати дослідницькі прийоми роботи.

Можливі індивідуальне, групове і фронтальне опитування, поєднання усного і письмового способів перевірки знань, використання ігрових ситуацій, розв'язання ситуативних завдань, їх драматизація.

У процесі навчання контроль та оцінювання можуть бути: поточним, тематичним, підсумковим.

Поточний контроль здійснюється на різних етапах оволодіння учнями змістом поурочної теми. Основна його функція – навчально-коригуюча. Поточна перевірка, як правило, супроводжується вербальним оцінюванням учителя.

Тематичний контроль передбачає перевірку й оцінювання навчальних досягнень учнів з певного розділу навчального предмета. Підсумковий контроль дозволяє перевіряти й оцінювати навчальні досягнення учнів в оволодінні змістом «Природознавства» на кінець навчального року або вивчення курсу. У процесі підсумкового контролю перевіряється система природознавчих понять, які відображають ознаки, властивості об’єктів і явищ природи, закономірні зв’язки і залежності між ними, навички й уміння, передбачені навчальною програмою.

Підсумкове оцінювання здійснюється з урахуванням поточних і тематичних навчальних досягнень учнів з навчального предмета «Природознавства».

2.4.1.   Я У СВІТІ

(3-4 класи)

Навчальний предмет «Я у світі» є складовою освітньої галузі «Суспільствознавство».

Метою навчального предмета «Я у світі» є особистісний розвиток учня, формування його соціальної і громадянської компетенцій шляхом засвоєння різних видів соціального досвіду, що складається із загальнолюдських, загальнокультурних та національних цінностей, соціальних норм, громадянської активності, прийнятої в суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій і різних думок.

Тому при оцінюванні навчальних досягнень учнів необхідно враховувати володіння ними соціальної і громадянської компетенціями, що виражаються у дієвості знань, умінь і навичок, мотивацій щодо засвоєння різних видів соціального досвіду.

При оцінюванні навчальних досягнень з предмета «Я у світі» враховуються:

3. Знання /компетентність (емпіричні факти, уявлення, елементарні поняття) про себе, українське суспільство, довкілля, в якому живе дитина, способи пізнання й орієнтації в навколишньому середовищі; певні моральні уявлення й поняття.

Оцінці підлягають:

а) правильність;

б) повнота: фрагментарні, неповні, повні;

в) дієвість

4. Навички та вміння/компетенції:

- спостерігати за подіями (вчинками інших людей) у соціальному оточені;

- працювати з підручником (текстом, ілюстрацією, планом, схемою), занотовувати результати спостережень у робочому зошиті.

- дотримуватися правил поведінки у соціальному середовищі.

Оцінці підлягають: 

а) рівень сформованості практичних умінь та навичок: виконує за зразком, поясненням, за аналогією, в нових ситуаціях;

б) ступінь самостійності навчально-практичної діяльності учня: спільно з вчителем, під керівництвом, з частковою допомогою вчителя, самостійно.

4. Ставлення до навчально–практичної діяльності; до людей, до самого себе, показниками якого є:

- характер: байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне;

- дієвість: від споглядального (пасивного) до дійового.

- сталість: від епізодичного до сталого.

Характеристики знань, навичок та вмінь, емоційно-мотиваційного ставлення до навчально-практичної діяльності дитини покладаються в основу визначення рівнів навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня (І - початковий, ІІ - середній, ІІІ – достатній) та критеріїв їх оцінювання, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1) та відповідно, для учнів з інтелектуальними порушеннями помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) (див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Учень під безпосереднім керівництвом учителя фрагментарно сприймає та відтворює об'єкти природного і суспільного оточення. Допомогу не може сприйняти одразу, потребує детального кількаразового пояснення та стимулювання діяльності. Має байдуже або слабко виразне позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності.

ІІ рівень – середній.

Учень за допомогою вчителя здатний повторити незначну частину навчального матеріалу (у межах 2 простих речень). Матеріал, в основному, розуміє, але виділити та узагальнити головне, встановити причинно-наслідкові зв’язки ще не може. Потребує постійного контролю та стимулювання діяльності з боку вчителя. За допомогою вчителя здатний частково відтворювати тематичний матеріал. Під керівництвом вчителя проводить спостереження, практичні роботи,  завдання у зошиті.

Виявляє епізодичний інтерес до навчальної діяльності; потребує постійної активізації, контролю, у тому числі для дотримання правил поведінки (серед природи, в громадських місцях; правила збереження свого здоров'я; ввічливе і доброзичливе ставлення до людей, врахування інтересів оточуючих дитину людей: рідних, дорослих, ровесників; відповідальне ставлення до пам'яток культури, громадського майна,  своїх та чужих речей тощо).

ІІІ рівень - достатній.

Учень відтворює навчальний матеріал, відповідає на запитання у межах програмового матеріалу. Має достатній рівень засвоєних навичок; пояснює найпростіші закономірності природних і суспільних явищ; сприймає завдання, що вміщені у зошиті, підручнику. Пояснює практичне значення моральних правил, висловлює своє ставлення до події, вчинку. Відносно нові завдання, практичні роботи виконує за допомогою вчителя. Виявляє стале, виразно позитивне ставлення до навчання, навколишнього світу, морально-ціннісне ставлення до природи, до людей, до самого себе.

Таблиця 1

Таблиця 2

2.5. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

(1-4 класи)

Об’єктом контролю та оцінювання з образотворчого мистецтва для  учнів 1 – 4х класів закладів загальної середньої освіти  для дітей з інтелектуальними порушеннями є структурні компоненти їх навчально-практичної діяльності, а саме:

1. Знання, обсяг яких визначений навчальною програмою з образотворчого мистецтва для 1 – 4-х класів спеціальних закладів освіти :

- художньо-естетичні знання (певні елементарні художньо-естетичні уявлення і поняття; знання про форму зображувальних предметів; знання про композицію, симетрію, ритм, про просторові і тональні відношення; знання кольорів; знання матеріально-технічних та образотворчих засобів);

- знання про графічні дії та послідовність їх виконання.

Знання оцінюються за:

• усвідомленістю;
• правильністю;
• повнотою;
• міцністю.

2. Пізнавальні вміння та навички.

Оцінці підлягають:

а) рівень оволодіння прийомами розумової діяльності:

• аналіз сприйманого тематичного художнього матеріалу;
• порівняння об'єктів, предметів за подібністю і відрізненням;
• виділення та узагальнення істотних ознак художнього образу;
• встановлення причинно-наслідкових зв'язків;
• асоціювання творів образотворчого мистецтва з життєвими явищами;
• вербалізація; 

б) ступінь сформованості вмінь виконувати інтелектуальні операції у процесі сприймання та репродукування художнього образу:

• осмислення художньо-образотворчих завдань і кінцевого результату майбутньої роботи;
• розуміння різного роду інструкцій;
• попереднє осмислення особливостей наочно сприйманого об'єкта (натури або зразка);
• цілеспрямованість і планування образотворчої діяльності;
• здійснення контролю за своєю роботою;
• самооцінка образотворчої діяльності та її результатів (неадекватна; адекватна, мотивується однією або декількома істотними ознаками)

Практичні вміння та навички.

Оцінці підлягають:

а) рівень сформованості вмінь та навичок у процесі виконання художньо-образотворчих завдань:

• новизна умов завдання (за зразком, аналогічне, відносно нове);
• самостійність виконання (контроль, допомога: практична – спільне виконання дії з вчителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна – стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);
• прояв елементів творчості, уяви.

б) рівень сформованості графічних й живописних навичок:

• користування матеріально-технічними засобами (правильність);
• уміння володіти рукою і підкоряти рух руки контролю ока (свідомість, точність, узгодженість рухів).

3. Ставлення до навчально-практичної діяльності.

Ставлення оцінюється за:

а) характером і силою (байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне, творче); 

б) дієвістю (від споглядального (пасивного) до дієвого);

в) сталістю (від епізодичного до сталого).

Характеристики знань, пізнавальних і практичних навичок та вмінь, ставлення до навчально-практичної діяльності учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня покладаються в основу визначення рівнів досягнень з образотворчого мистецтва (І – початковий, ІІ – середній, ІІІ рівень – достатній) та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1). Відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) та характеристики навчальних досягнень (див. таблицю 2).

Враховуючи мінімальну кількість годин на предмет образотворчого мистецтва у навчальному плані (1 година на тиждень), в основу критеріїв і норм оцінювання досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку1 – 4-х класів покладено таке співвідношення оцінювання структурних компонентів навчально-практичної діяльності школярів, за якого пріоритетним є оцінка практичних умінь і навичок.

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Учень/ учениця під безпосереднім керівництвом учителя фрагментарно сприймає та відтворює окремі фрагменти художніх образів. Допомогу не може сприйняти одразу, потребує детального кількаразового пояснення та стимулювання діяльності. Розуміння художньо-образотворчих завдань і кінцевого результату майбутньої роботи потребує додаткового аналізу умов завдання (зразка) і планування образотворчої діяльності. Потребує постійного контролю та стимулювання діяльності з боку вчителя. В образотворчій діяльності демонструє елементарні вміння й навички. Має байдуже або слабко виразне позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності.

ІІ рівень – середній.

Учень/учениця здатний емоційно відчувати та усвідомлювати більшу частину художнього тематичного матеріалу, але знання недостатньо міцні. Матеріал розуміє, може виділити окремі істотні ознаки, частково встановити причинно-наслідкові зв’язки. Виконує аналогічні художньо-образотворчі завдання, відтворює (переказує) кілька основних етапів їх виконання, здійснює контроль за своєю роботою. В окремих випадках потребує контролю та допомоги з боку вчителя. Має задовільний рівень правильності та свідомості графічних навичок. Самооцінка результатів образотворчої діяльності адекватна, мотивується одною істотною ознакою. Достатньо стале зацікавлене ставлення до навчально-практичної діяльності.

ІІі рівень – достатній.

Учень/учениця здатний емоційно відчувати та усвідомлювати художній тематичний матеріал у межах вимог навчальної програми. Здатний використовувати набуті знання і уміння для виконання аналогічних художньо-образотворчих завдань (з елементами творчості). Володіє прийомами розумової діяльності, вміє робити висновки. Відносно нові завдання виконує за допомогою вчителя.  Контролює власну образотворчу діяльність відповідно до засвоєних структур побудови малюнка, виправляє помічені та вказані помилки. Правильно та свідомо застосовує графічні в навичок. Самооцінка результатів образотворчої діяльності адекватна, мотивується декількома істотними ознаками. Стале, виразно позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності.

Таблиця 1

Таблиця 2

Система оцінювання навчальних досягнень учнів 1 - 4-х класів спеціальних закладів загальної середньої освіти ґрунтується винятково на позитивному ставленні до кожного школяра, незалежно від його природних здібностей до образотворчої діяльності. Оцінюється не рівень недоліків, а рівень досягнень учня у порівнянні з його попередніми досягненнями.

Основними видами оцінювання є тематичне (відповідно до тем навчальної програми, за якою працює вчитель) та підсумкове (наприкінці семестру і навчального року). Поточне оцінювання є не обов’язковим, а доцільним, заохочувальним. Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Принцип тематичності забезпечує систематичність оцінювання навчальних досягнень. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми малювання з натури, тематичного малювання, декоративного малювання, бесіди про образотворче мистецтво. 

2.6.      МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

(1-4 класи)

Предмет «Музичне мистецтво» має мету – розвивати в учнів культурознавчі процеси особистості, основи музичної компетентності, особистісно-естетичне ставлення до національного і світового мистецтва, музично-естетичні смаки.

Об'єктами оцінювання учня з порушеннями інтелектуального розвитку у процесі вивчення предмету є передусім структурні компоненти його навчально-практичної та культурознавчої діяльності, а саме:

1. Змістовий компонент - техніко-виконавські та художньо-образні знання, обсяг яких визначений програмою з музичного мистецтва для спеціального навчального загальноосвітнього закладу:

- елементарна обізнаність про музичне мистецтво (види діяльності, жанри, поняття, , музичні твори, творчість композиторів);

- знання про вимоги до результатів навчально-музичної діяльності (виконання пісень, музичних творів, їх будову за допомогою вчителя, особливості виконання творів певних жанрів у відповідному характері;

- загальні знання про засоби виконання музичних діяльностей: музично-звукові (музичні інструменти: дитячі шумові, звуковисотні); людські голоси (чоловічі, жіночі, дитячі, соло, хори); типи інструментальних оркестрів (народні, духові, симфонічні); музично-дидактичні (ноти, наочний тематичний матеріал); технічні засоби (CD-програвач, CD-диски; магнітофони, відео апаратура).

- уміння адекватно сприймати на слух загальний настрій, жанр, художньо-образний зміст твору та основні засоби музичної виразності, що їх характеризують (темп, ритм, динаміка, рух мелодії).

Знання оцінюються за такими характеристиками: а) повнотою; б) правильністю; в) усвідомленістю (розуміння, вербалізація; словесне відтворення (переказ змісту музичного твору, пояснення); г) самостійністю й адекватністю виконання в умовах різної міри новизни, надання допомоги (за зразком, разом з учителем, за аналогією, за інструктажем у відносно нових умовах).

2. Операційно-організаційний компонент – дії, способи дій (вміння, навички), діяльність:

а) предметні (відповідно до змісту навчального предмету «Музичне мистецтво»);

б) розумові (порівнювати, класифікувати, узагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншим приладдям);

в) практичні навички та вміння – виконання дій та завдань музично-естетичного  характеру.

При оцінці підлягають аналізу наступні характеристики дій:

- правильність

Також слід враховувати особливості виконання завдань, а саме:

- розуміння завдання;

- рівень новизни умов завдання (за зразком, аналогічне, відносно нове);

- самостійність виконання (контроль, допомога: практична – разом з вчителем, показ дії, демонстрація навчального матеріалу; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна – стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);

- усвідомленість способу виконання завдання (від переказу до пояснення);

- якість виконаної роботи;

- цілеспрямованість, поетапність виконання тощо.

3. Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчально практичної  діяльності.

Ставлення оцінюються за:

а) характером і силою (байдуже, недостатньо виразне, позитивне, позитивно-зацікавлене, сильно виражене позитивне);

б) дієвістю (від пасивно-споглядального до активно-дієвого);

в) сталістю (короткочасна, епізодична, достатньо стала, високий рівень стабільності).

Зазначені характеристики змістового, операційно-організаційного та емоційно-мотиваційного компонентів учіння дитини покладено в основу визначення рівнів навчальних досягнень в учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня з навчального предмета «Музичне мистецтво» (І – початковий, II – середній, III – достатній) та характеристики навчальних досягнень із зазначенням бального оцінювання (див. таблицю 1). Відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній)(див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Учень (учениця) має елементарні уявлення про об’єкт вивчення і за допомогою вчителя фрагментарно, не завжди точно відтворює його ознаки.

За словесною інструкцією та за зразком і допомогою вчителя виконує окремі дії музично-інтонаційного  змісту. Ставлення до навчання байдуже або недостатньо позитивне. Потребує постійного контролю, значної допомоги та стимулювання з боку вчителя.

II рівень – середній.

Учень (учениця) відтворює більшу частину навчального матеріалу. Зміст розуміє частково. виокремлює головне і другорядне, пояснює частково чи за допомогою вчителя. За допомогою вчителя частково відтворює (переказує) спосіб виконання завдання, визначає суттєві ознаки об’єктів, явищ, характеризує окремі уявлення програмового матеріалу. Частково самостійно відтворює окремі дії музично-естетичних  навичок. Під керівництвом вчителя застосовує уміння і навички за аналогією. Ставлення до навчання позитивне, але недостатньо виразне, дійове і стале. Потребує допомоги, контролю та стимулювання діяльності за ситуацією.

III рівень – достатній.

Учень (учениця) правильно відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, виокремлює головне і другорядне, пояснює його на прикладах з підручника та власного досвіду. За вимогою застосовує музично-естетичні уміння і навички в аналогічних та відносно нових умовах. Дотримується правил охорони голосу, санітарно-гігієнічних вимог, аналізу, оцінювання. Демонструє стале, виразно-позитивне ставлення до навчально-практичної діяльності. Потребує підтримки та схвалення в окремих випадках.

Таблиця 1.

Для учнів з  порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня використовується вербальне оцінювання згідно рівнів навчальних досягнень.

Таблиця 2.

Враховуючи особливості психофізичного стану у дітей з різними порушеннями інтелектуального розвитку та супутніх розладів, а також вплив їх поведінки на темп, якість засвоєння комплексу музичних знань, навичок, умінь (негативні чинники причин захворювання, підвищена тривожність, замкнутість, сором’язливість, агресивність, підвищена позитивна активність і  тощо), у процесі опитування перевагу слід надавати ігровим, колективним формам контролю, а в поодиноких випадках і індивідуальному фронтальному опитуванню (різноманітним роду музичним іграм, вікторинам тощо).

Основною формою контролю є тематичне оцінювання (за кінцевою темою програми) узагальненого характеру, тематичне музично-естетичне заняття, що об’єднує оцінювання  знань з різних видів мистецтв, доступних дітям цього контингенту.

Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці навчального року, а поточне не обов’язкове, здебільшого має заохочувальний характер.

Система оцінювання навчальних досягнень учнів ґрунтується лише на доброзичливому гуманістичному ставленні до кожного учня.

2.7. ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ

(1-4 класи)

Об’єктом оцінювання в процесі трудового навчання учнів підготовчого, 1-4 класів спеціальних закладів для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку є структурні компоненти їх навчально-практичної діяльності, а саме:

1. Знання (техніко-технологічні), обсяг яких визначений програмою з трудового навчання для дітей з розумовою відсталістю:

- знання про результат праці (вироби, їхні деталі та ін.);

- знання про предмет праці: матеріали (пластичні, паперові,  природні, текстильні, конструктивні), заготовки, напівфабрикати та ін.;

- знання про засоби праці: інструменти, вимірювальні прилади (мірка, лінійка), допоміжні (підкладна дошка), та ін.;

- знання про трудові дії (розкачати, приліпити, приклеїти, відрізати, розмітити, вирізати та ін.) та послідовність їх виконання.

Знання оцінюються за:

а) повнотою,

б) правильністю,

в) усвідомленістю (розуміння та виділення головного; вербалізація (за можливістю) у вигляді відтворення (переказ) чи пояснення).

2. Практичні навички та вміння: виконання трудових дій та завдань.

Оцінці підлягають:

1) виконання трудових дій;

2) вміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому під час занять;

3) вміння дотримуватись правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог.

Практичні навички та вміння оцінюються за:

а) рівнем сформованості (виконує за зразком, поясненням, інструкцією, за аналогією, в нових ситуаціях);

б) самостійністю виконання (контроль, допомога: практична – спільне виконання дії з учителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка.

в) якістю виробу (виконаної роботи);

3. Ставлення до навчально-практичної діяльності.

Ставлення оцінюється за:

а) характером (байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне);

б) дієвістю (від споглядального (пасивного) до дієвого);

в) сталістю (від епізодичного до сталого).

Характеристики знань, навичок та вмінь, ставлення до навчально-практичної діяльності дитини  з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня покладаються в основу визначення рівнів досягнень з трудового навчання (І – початковий, ІІ – середній, ІІІ – достатній) та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, відповідних їм оцінок у балах (див. таблицю 1). Відповідно, для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня – рівнів (І – початковий, II – середній, III – достатній) та характеристики навчальних досягнень (див. таблицю 2).

Загальна характеристика рівнів навчальних досягнень

учнів з порушеннями інтелектуального розвитку легкого ступеня

І рівень – початковий.

Учень називає (розпізнає) об’єкт вивчення. Відтворює незначну частину навчального матеріалу. Матеріал в основному розуміє, але визначити в ньому головне ще не може. Виконує за зразком прості завдання (на основі показу дій). За допомогою вчителя відтворює спосіб виконання трудового завдання. Не завжди правильно виконує трудові дії. Виготовлений виріб (виконана робота) має низький рівень якості. Ставлення до навчально-практичної діяльності  недостатньо виразне, стале. Потребує постійного контролю та допомоги за потребою щодо цілеспрямованого поетапного виконання трудового завдання, організації робочого місця, виконання санітарно-гігієнічних вимог та вимог техніки безпеки.

ІІ рівень – середній.

Учень відтворює в основному більшу частину навчального матеріалу. Матеріал розуміє, може визначити в ньому головне. Трудове завдання в основному розуміє. Виконує аналогічні трудові завдання та відтворює з допомогою спосіб його виконання. Трудові дії виконує в основному правильно. Виготовлений виріб (виконана робота) має достатній для використання за призначенням рівень якості. Ставлення до навчально-практичної діяльності не завжди стале зацікавлене. Діяльність учня не завжди цілеспрямована, потребує контролю та допомоги педагога щодо поетапності виконання завдання, організації робочого місця, дотримання санітарно-гігієнічних правил та техніки безпеки.

ІІІ рівень – достатній.

Учень відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал та трудове завдання розуміє. Виконує аналогічні трудові завдання. Відносно нові трудові завдання виконує з допомогою вчителя. Трудові дії виконує правильно. Виготовлений виріб має достатній рівень якості. Діяльність учня цілеспрямована, потребує часткової допомоги педагога щодо організація робочого місця, дотримання санітарно-гігієнічних правил та техніки безпеки. Ставлення до навчально-практичної діяльності стале та позитивне .

Таблиця 1

Таблиця 2

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з порушеннями інтелектуального розвитку є поточне, тематичне та підсумкове.

2.8. ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я

(1-4 класи)

Предмет «Основи здоров’я» має головну мету – розвивати в учнів здоров’язбережувальну компетентність: набувати знань про здоров’я та безпеку, розвивати навички безпечної поведінки для життя і здоров’я, набувати досвіду здорового і безпечного способу життя, формувати в учнів ціннісне ставлення до власного життя і здоров’я.

Об'єктами оцінювання в учня спеціальної школи у процесі вивчення предмету є передусім структурні компоненти його навчально-практичної (учіння) та здоров’язбережувальної діяльності, а саме:

1. Змістовий компонент – знання про здоров’я та безпеку життєдіяльності як об’єкт вивчення (уявлення, поняття, явище тощо, в т.ч. про правила, засоби перетворення об’єкта, про вимоги до результату; про складові та послідовність виконання завдання як одиниці навчальної діяльності тощо).

Змістовий компонент конкретизується відповідно до змісту навчання навчального предмета «Основи здоров’я».

При оцінці підлягають аналізу наступні характеристики знань:

- повнота (від фрагментарного відтворення навчального матеріалу до відтворення матеріалу у повному обсязі);

- правильність (від не завжди точного до правильного відтворення навчального матеріалу);

- усвідомленість (від розуміння в основному, переказу, до вміння пояснити, виокремити головне та другорядне);

- застосування знань: адекватність; самостійність в умовах різної міри новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові); надання допомоги.

2. Операційно-організаційний компонент – дії, способи дій (вміння, навички), діяльність:

а) предметні (відповідно до змісту навчального предмету «Основи здоров’я»);

б) розумові (порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними джерелами інформації);

в) практичні навички та вміння – виконання дій та завдань здоров’язбережувального характеру.

При оцінці підлягають аналізу наступні характеристики дій:

- правильність;

- швидкість (норми часу визначає вчитель).

Також слід враховувати особливості виконання завдань, а саме:

- розуміння завдання;

- рівень новизни умов завдання (за зразком, аналогічне, відносно нове);

- самостійність виконання (контроль, допомога: практична – спільне виконання дії з вчителем, показ дії; вербальна – повторний інструктаж, аналіз, пояснення завдання, запитання, підказка, вказівка; загальна – стимулювання, підтримка, схвалення, активізація уваги);

- усвідомленість способу виконання завдання (від переказу до пояснення);

- якість виконаної роботи;

- цілеспрямованість, поетапність виконання тощо.